«О, так це багато! Певно, це – успіх!», – подумала я, підраховуючи та усвідомлюючи всі цифри й горизонти, коли писала цей текст. А з чого ж усе починалося? Що привело мене в це місце свого життя?

Вперше я познайомилася із психотерапією на початку 2008 року. Я прийшла в неї як клієнт. У цей період мого життя «старе» вже переставало працювати, нове ще не дозріло, і я зіткнулася з якоюсь порожнечею всередині. Дзвінкою, що тягне та ниє. Начебто все є: успішна робота, міцні, надійні стосунки, квартира, машина – все, що задумано соціумом для успішного життя. Але всередині відчувалося «не те». Чому? Чому життя стрімко почало втрачати фарби: те, що приносило радість і задоволення, тепер почало дратувати та втрачати інтерес для мене?  Не маючи снаги розібратися самостійно, я вперше звернулася за допомогою до психотерапевта. Поступово клубок зі слабко усвідомлюваних почуттів і переживань почав розплутуватися.

Я змогла побачити, як люто й майстерно протягом майже всього свого свідомого життя прагнула не зустрічатися зі своїми істинними бажаннями, потребами. Як тікала від необхідності по-справжньому прожити непрості події та історії свого життя, не дозволяючи вивільнитися життєвій енергії, яка застрягла в емоційних травмах.

День за днем вчилася бути з собою, своїми цінностями і потребами у нових взаєминах. Розрізняти, що в житті – моє, а що – чуже. Говорити «Так!» – першому, і тверде «Ні!» – другому. 

Говорити «Так!» всьому своєму величезному всерединному світу, який почав розкриватися, наповнюючись новими яскравими переживаннями.

У процесі своєї терапії я ясно зрозуміла, що мені мало залишати всередині те, що знайшла. Великою цінністю для мене стала можливість допомагати іншим у вирішенні складних життєвих ситуацій, криз, дилем, які незмінно виникають на нашому Шляху. Це велика радість – спостерігати як поступово змінюється ставлення моїх клієнтів до себе, до інших, до життя загалом.

Моя освіта в психотерапії та коучингу

Попередній
Далі